СКАЗ- небезпечна хвороба
СКАЗ- небезпечна хворобаВ більшості випадків головною причиною, що призвела до захворювання і смерті, укушених скаженими тваринами людей, є незнання інформації про необхідність профілактичного лікування вакциною.
Крім того, причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців та пізній початок лікування.
Тоді як очищення рани та імунізація, зроблені якомога раніше після підозрілого контакту з твариною, можуть запобігти розвитку сказу практично на 100 %.
Причини захворювання, симптоми
Сказ (інші назви: (лат. rabies), гідрофобія, тобто водобоязнь) – гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, що протікає з важким ураженням нервової системи і закінчується, як правило, смертельним результатом.
Завдяки вакцинації, була врятована дитина, покусана скаженою собакою.
Збудник хвороби є нейротропний вірус. Вірус сказу передається головним чином через слину при укусах або обслиненні (вірус міститься в слинних залозах 54 – 90 % собак, що загинули від сказу).
У зв’язку з тим, що виділення вірусу зі слиною починається за 8 – 10 діб до появи клінічних ознак хвороби, необхідно, щоб тварини, які покусали людей, упродовж 10 діб утримувались ізольовано, під наглядом ветеринарного лікаря.
У людини захворювання на сказ пов’язане з укусами хворих собак, котів та інших тварин.
На початку хвороби спостерігаються лихоманка, пригнічений стан, свербіж і болі в ділянці укусу, згодом з’являються боязливість, занепокоєння, розлад дихання й ковтання, слинотеча, підвищене рефлекторне збудження й судоми. Під час спроби проковтнути воду розвиваються болісні судоми. Невдовзі відраза до води патологічно наростає.
Хворий галюцинує, іноді лютує, з рота виділяється багато слини.
Сказ у людей, якщо хвороба перейшла у активну форму, завжди закінчується летально, смерть настає на 2 – 3-тю добу хвороби.
Перед смертю розвиваються паралічі м’язів обличчя, язика, очей, кінцівок, тулуба.
Заходи запобігання сказу
Реєстрація та впорядкування норм утримання в населених пунктах собак, котів і хижих тварин; охорона свійських тварин від нападу хижаків на пасовищах та лісових урочищах; щорічна профілактична вакцинація собак, а в необхідних випадках і котів, проти сказу.
Щороку в листопаді – січні здійснювати регулювання розмірів популяції лисиць, густота яких у період розмноження не повинна перевищувати 0,5 – 1 голови на 1000 га угідь.
Собак, котів та інших тварин, які покусали людей чи тварин, слід негайно доставляти в найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування впродовж 10 днів.
У разі встановлення діагнозу на сказ, населений пункт, лісові чи польові масиви, пасовище, урочище оголошують неблагополучним щодо цього захворювання і запроваджують карантинні обмеження.
Чітко визначають межі неблагополучної щодо сказу території.
При захворюванні диких тварин на сказ організовується їх відстрілювання незалежно від строків полювання.
Вживаються заходи щодо зниження чисельності лисиць та єнотовидних собак, проводиться пероральна імунізація антирабічною вакциною м’ясоїдних звірів.
За тваринами неблагополучного на сказ господарства встановлюють постійний ветеринарний нагляд.
Підозрюваних щодо захворювання на сказ і покусаних тварин не менш як 2 – 3 рази на добу ретельно обстежують.
Лікувати або щеплювати проти сказу цих тварин забороняється.
Підозрюваних у зараженні на сказ тварин щеплюють антирабічною вакциною і утримують під ветеринарним наглядом упродовж 60 діб.
Свійських тварин і хутрових звірів, підозрюваних щодо зараження на сказ, без клінічних ознак захворювання дозволяється забивати й використовувати одержані від них продукти на загальних підставах.
Місцезнаходження хворої або підозрюваної щодо захворювання на сказ тварини, інвентар, одяг та інші речі, контаміновані слиною та іншими виділеннями хворих тварин, дезінфікують.
Карантинні обмеження з неблагополучного щодо сказу пункту знімають через 2 місяці після останнього випадку захворювання тварин на сказ і виконання всіх передбачених заходів.
Профілактика сказу у людини
Особам, професійно пов’язаним з ризиком зараження на сказ (собаколови, мисливці – промисловики, ветеринарні працівники та ін.), проводиться курс профілактичної імунізації.
Собаки, коти та інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником до найближчого ветеринарного закладу для огляду і карантину під наглядом фахівців протягом 10 днів.
Найкращим превентивним заходом є місцева обробка рани.
Місце укусу потрібно негайно ретельно очистити 20% розчином м’якого медичного мила.
Глибокі укушені рани промивають струменем мильної води за допомогою катетера.
Вакцинація проти сказу
Вакцинопрофілактику починають негайно при:
– всіх укусах, подряпинах, ослиненні шкірних покривів і слизових оболонок, нанесених явно скаженими, підозрілими на сказ або невідомими тваринами;
– при пораненні предметами, забрудненими слиною або мозком скажених або підозрілих на сказ тварин;
– при укусах, ослинення і нанесенні подряпин твариною, якщо вона протягом 10-денного спостереження захворіла, загинула або зникла;
– при укусах дикими гризунами;
– при явному ослиненні або пошкодженні шкірних покривів хворою на сказ людиною.
Активну імунізацію починають негайно!
Вакцину вводять внутрішньом’язово по 1 мл 5 разів: у день інфікування, потім на 3, 7, 14 і 28-й день. ВООЗ рекомендує ще і 6-ту ін’єкцію через 90 днів після першої.
Щеплення проти сказу проводять як амбулаторно, так і стаціонарно.
Госпіталізації підлягають: особи з важкими укусами, ті , що проживають у сільській місцевості; прищеплюються повторно; особи, які мають захворювання нервової системи або алергічні захворювання; вагітні, а також особи, щеплені іншими препаратами протягом попередніх двох місяців.
